Все більшої популярності набувають сайти, де можна відшукати однокласників, однокурсників або навіть товаришів по піонерському табору. Дорослі обличчя на дбайливо відібраних фото... "Додати у друзі?" Так, так, звісно, додати, це ж Саньок, з яким ми у третьому класі "бомбочки" з вікна жбурляли!

І колишні товариші вже посміхаються монітору, відкрито, по-дитячому, бо їм на коротку мить відкриваються казкові дверцята у дитинство. Для когось чарівність цього відчуття швидко минає, але лишаються віднайдені друзі та близькі люди.

Той, хто не хоче відпускати свого раптом віднайденого дитинства, сприймає це як знак, як поштовх до змін, як шанс виправити помилки, відшукати загублене... Врешті-решт, до цього й закликає яскравий банер "А ти вже знайшов своє перше кохання?".

Шквал гірких емоцій на жіночих форумах. "Чоловік листується із колишньою", "Про що він може говорити з однокласницею, після стількох років?", "Та це ж звичайнісінький сайт знайомств"...

Якась пані сумно розповідає про своє розлучення. Каже, що легше б пережила, якби у чоловіка був просто роман. Але він змінився з тих пір, як почав листуватися із колишньою одногрупницею. Людина, яку він не бачив 20 років, раптом стала йому ближчою, аніж та, що весь цей час була поряд. У чоловіка з'явився свій потаємний світ, де є очікування листів, спогади про молоді роки, приховані смс, і куди закрито вхід людям з його теперішнього.

"Тікати у своє минуле схильні люди, ще не вдоволені своїм теперішнім, а руйнувати сім'ю та будувати нові стосунки - ті, що не вдоволені тими стосунками, що мають", - коментує психолог центру "Self" Олена Аксьонова.

За її словами, сайти з пошуку однокласників, тощо, лише створюють найзручніші та найбезпечніші для цього умови, адже на них зазвичай вказана найправдивіша інформація про відвідувачів. Це як контрольний постріл в голову сім'ї, що вже має величезні проблеми.

Нерідко зустрічається на теренах інтернету й думка, що подібні сайти допомагають лікувати дитячі комплекси. Легкий романчик із колишньою однокласницею гоїть давні переживання колись незугарного хлопчини, на якого не зважали дівчата-однолітки... Шкільна "сіренька мишка" дуже тішиться, коли споглядає фотографії колишніх признаних красунь, що катострофічно погладшали...

Пані Аксьонова каже, що нерідко своїми успіхами в житті людина намагається компенсувати свої дитячі комплекси. Такі люди справді відчувають потребу хизуватися та повсякчас доводити оточуючим, чого вони варті.

Їхні інтернет-сторінки зазвичай прикрашені знімками та тлі дорогих автівок, інтер'єрів, "елітних" краєвидів... "Дитяча образа - це психологічна проблема людини, яка часто вже ніяк не пов'язана із самим кривдником. Вирішувати її слід із психологом або психотерапевтом.", - радить Олена Аксьонова.

Адже важливо не втратити самого себе теперішнього, коли ностальгія тягне тебе в сонячне минуле, туди, де лишилися дзвоник 1 вересня, червона зірочка на комірці, булочки за 3 копійки, любовні записки із віршиками на лінованих сторінках ...